Сучасна риторика в сучасній освіті

Риторику називають дитиною демократії. Тож не випадково саме у наші, демокра-тичні, часи посилився інтерес до красномовства, до мистецтва і культури усного слова, говоріння, а відтак,  ідо постаті мовознавства. Свої міркування щодо місця риторики у сучасній освіті хочу висловити і вам.

                                                                           

   Почнемо з очевидного факту: з поданих часів і до сьогодні природа людини практично не змінилася в одному зі своїх проявів – людина дуже багато говорить. Більш ніж 2.5 тисячі років тому, в період афінської демократії, освічені люди проводили свій час у бесідах. Сучасна людина витрачає на усне спілкування у середньому 65% свого робочого часу. Дослідження Технологічного інституту Карнегі в США ще у 20-х роках ХХ століття довели, що навіть у такій технічній галузі, як інженерна справа, тільки 15% фінансового успіху спеціаліста залежить від його технічних знань і близько 85% - від його вміння спілкуватися з іншими людьми.

       Тобто, Ноmo sapiens (людина розумна) була , є та буде завжди Ноmo eloquens (людиною, що розмовляє). Але, як показує практика, робить вона це погано.

     «Спочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно було з початку в Бога. Все через нього початок є. в ньому було життя і було світло людей; і світло в тьмі світить, і тьма не охопила його», - наголошує Євангеліє, але коли люди не можуть домовитися за допомогою Слова, починає розмовляти зброя.

       Протягом століть людство пережило багато потрясінь, втрат, горя, що призвело в середині ХХ ст.. до розуміння того, що саме за допомогою слова можна вирішувати будь-які питання. Після Другої світової війни у країнах Заходу та Сходу (Японія) переживає своє друге народження така давня дисципліна, як риторика. А наприкінці століття (у 90-ті роки) риторика починає займати належне місце і в системі вищої та середньої освіти країн СНД.

      Риторика – дисципліна дуже давня, яка народилася ще в часи античності. Часто її називають дитиною демократії, тому що розквіт теорії та практики красномовства відбулося саме під час розквіту грецької та римської демократії. Потім вона зазнала злетів та падінь, була забутою на довгі роки, а зараз знов переживає своє відродження, викликає неабиякий інтерес у науковців та практичних дослідників, які намагаються вирішити найголовнішу проблему сучасності: знайти ефективні мовленнєві засоби створення  взаєморозуміння між людьми.

      Тому традиційне визначення риторики як теорії, майстерності та мистецтва красномовства набуває доповнення: сучасна риторика – це теорія, майстерність та мистецтво ефективного мовлення. Під ефективним розуміється доцільне мовлення, яке впливає н співрозмовників та гармонізує відношення між ними, тобто спілкування риторично освічених людей створює можливість взаєморозуміння у будь - якій сфері життя та діяльності.

       У відомій промові давнього мудреця є такі слова: «Перша чаша - вчителя читання – закладає основи, друга – чаша філолога – оснащує знанням, третя – чаша ритора – озброює красномовством» (Апулей, «Квітник»). «Чаша ритора» конче необхідна сучасному світові. Тому зараз риторику вивчають у системі вищої та середньої освіти у всіх країнах Західної Європи. А в США вона займає одне з головних місць серед інших гуманітарних наук. Риторика у  США не просто наука, а предмет державної ідеології, тому вона насаджується, спрямовується та охороняється. Ця дисципліна – центральний предмет підготовки з рідної мови як у школі, так і в університетській освіті. В американських навчальних закладах, як і в теоретичній американській філології, риторика розуміється як наука і як мистецтво – знання, що перетворюється на дійове вміння. Кожного року в США виходять сотні робіт, присвячених практиці як теорії, так і практиці риторики.

       Увагою і авторитетом у світі користується зараз сучасна японська риторика. ХХ століття внаслідок багатьох причин - демократизація японського суспільства, науково-технічний прогрес, поширення внутрішніх і зовнішніх мовленнєвих контактів – у цій країні виникає власна риторична теорія, яка має назву «теорія мовного спілкування». Вона вивчає, яких норм набуває мовленнєве спілкування між людьми, яким правилам підкоряється мовленнєва поведінка людини.

       Риторика – відносно нова навчальна дисципліна в системі середньої та вищої освіти України, викладання якої зумовлено потребами сучасного суспільства молодої самостійної держави. Як показує практика сучасної школи, традиційне викладання таких філологічних дисциплін, як мова та література, не може забезпечити випускників необхідними  навичками активного мовного вираження та впливу, які необхідні сучасній людині.

       У суспільстві існує багато професій, які можна назвати сферами діяльності з «підвищеною мовленнєвою відповідальністю». Це юристи та лікарі, педагоги та психологи, дипломати та соціальні робітники, менеджери та ін. – вони проходять відповідні курси професійної риторичної майстерності. Але знання із загальної риторики необхідні кожній людині у будь-якій галузі суспільного життя. Саме такі знання необхідно отримувати у школі.

     Предметом  сучасної загальної риторики виступає вивчення загальних закономірностей мовленнєвої поведінки, які діють  у різноманітних ситуаціях спілкування і сферах діяльності, та практичних можливостей їхнього використання для того, щоб зробити мовлення ефективним.

На  погляд науковців, шкільний спецкурс із загальної риторики може складатися з таких розділів, як «Теорія та практика публічної промови (ораторія)» (10 клас), «Майстерність бесіди і спору. Риторика повсякденного спілкування» (11 клас). Кожен слухач риторичного класу повинен відчути себе оратором або відчути, як можна стати оратором. 

        Отже, дуже важливо, щоб на кожному уроці учні були активними учасниками риторичного діалогу (тобто сучасна риторика вважає, що будь-яка комунікація діалогічного та передбачає зворотний зв’язок). Для цього треба підготувати декілька коротких власних промов різних видів,  навчитися коректно аналізувати промови товаришів, взяти активну участь у дискусії або у розв’язанні побутових комунікативних ситуацій. Причому знання, отриманні на уроках мови (наприклад, орфоепічні норми, структурування зв’язного тексту та ін.) і української  та світової літератур (наприклад, художні тексти для аналізу мовленнєвої поведінки людини), можна органічно використовувати та закріплювати у риторичному класі.

        Звісно, не кожен слухач риторичного классу стане відомим промовцем, але сподіваємося, що риторичнее виховання, «чаша ритора» допоможе кожному досягти бажаного конструктивного діалогу в будь-яких ситуаціях суспільного та приватного життя.